ЕКОЛОГІЧНИЙ МОНІТОРИНГ ПІДПРИЄМСТВА — сучасна форма реалізації процесів екологічної діяльності ФП за допомогою засобів інформатизації, що забезпечує регулярне оцінювання та прогнозування стану середовища життєдіяльності суспільства та інтересів людини, а також умов функціонування ФП для прийняття управлінських рішень з екологічної безпеки, збереження навколишнього природного середовища та раціонального природокористування, запобігання кризовим змінам екологічного стану довкілля та надзвичайним екологічним ситуаціям. Мета Е.м.п. — констатація фактів, проведення експериментів, моделювання процесів, їх прогнозування. Завдання Е.м.п.: спостереження за фактичним станом біосфери та її змінами; визначення змін, викликаних діяльністю ФП, узагальнення результатів спостережень; оцінка змін біосфери та їх тенденцій; виявлення тенденцій, зумовлених антропогенною діяльністю; прогнозування тенденцій у зміні стану біосфери.
Завдання суб’єктів системи Е.м.п.: довгострокові систематичні спостереження за станом довкілля; аналіз екологічного стану довкілля та прогнозування його змін; інформаційно-аналітична підтримка ухвалення рішень у сфері охорони довкілля, раціонального використання природних ресурсів і екологічної безпеки; інформаційне обслуговування органів державної влади, місцевого самоврядування, а також забезпечення екологічною інформацією населення країни та міжнародних організацій. Система моніторингу спрямована на підвищення рівня вивчення та знань про стан довкілля; підвищення оперативності та якості інформаційного обслуговування користувачів на всіх рівнях; підвищення якості обґрунтування природоохоронних заходів та ефективності їх здійснення; сприяння розвитку міжнародної співпраці в галузі охорони довкілля, раціонального використання природних ресурсів і екологічної безпеки. Для моніторингу забруднень рекомендують такий перелік критеріїв: об’єм фактичного чи потенційно можливого впливу шкідливих речовин на здоров’я людини, клімат або екосистему; схильність до деградації в довкіллі й накопичення шкідливих речовин в організмі людини і харчових ланцюгах; можливість хімічної трансформації у фізичних і біологічних системах; мобільність (рухливість) шкідливих речовин; фактичні чи можливі тренди (тенденції) концентрації шкідливих речовин у довкіллі й організмі людини; частота й обсяг дії шкідливих речовин; можливість вимірів концентрації шкідливих речовин у різних середовищах; місцезнаходження шкідливих речовин у довкіллі. Оцінка, виконана в системах моніторингу, порівнюється з нормативними показниками. На етапі оцінки важливо визначити можливість спільної дії декількох різних чинників, їх адитивність, посилення чи послаблення внаслідок спільної дії.
Про затвердження Положення про державну систему моніторингу довкілля: Постанова КМУ від 30.03.1998 р. № 391; Про охорону навколишнього природного середовища: Закон України від 26.06.1991 р. № 1268-XII. — Відомості Верховної Ради України, 1991, № 41, ст. 546.